Світла пам’ять герою-захиснику Маріуполя Дмитру Губарєву.

. 

«Дмитре,

цей лист до Тебе у вічність!

Твоя щира та відкрита усмішка заповнювала увесь простір довкола. Твій чесний погляд точно пам’ятає кожен, хто хоча б раз мав змогу говорити з тобою.

На жаль, багато неймовірного про тебе ми дізнались після… після подвигу, на який здатні найкращі, на який здатні герої - після Маріуполя.

Цей лист – крапля у морі, але все задля того, аби про твою історію дізнався кожен небайдужий, кожен українець за життя якого, ти віддав своє!

У тобі поєднувалась любов до музики (гра на багатьох музичних інструментах), з любов’ю до єдиноборств і спорту. Це те, про що ти міг палко розказувати годинами.

Ти жив самовдосконаленням, жив, долавши всі виклики, жив по справедливості. Цікавився філософією, релігією, історією. Саме філософський факультет дав змогу пізнавати, критично мислити та навчив підходити до вибору, об’єднуючи і зважуючи раціональне та емоційне, інтуїтивне.

Ти не змагався за те, щоб бути кращим за когось, ти доводив лише собі, щоб бути кращим за себе вчорашнього.

Ти реалізувався в кар’єрі – держслужба, реклама та маркетинг, власний проект.

Ти мав все – любов, гроші, роботу, кар’єрне визнання, проте, твій щирий патріотизм – це не про слова, це про вчинки. Тож, абсолютно добровільно, всупереч всім перешкодам та незначним медичним протипоказанням – ти став війсковим окремого загону спеціального призначення, елітного батальйону «Азов».

Січень 2022. Військова база поряд з морем, спорт, режим, бойове самбо, книги. Місцева інтелігенція – юнак з принципами і позицією.

22 лютого - Остання телефонна розмова із другом та одногрупником з філософського. В твоїх словах спокій та впевненість в побратимах, готовність зустріти ворога і завдати поразки.

Ти з першого дня війни мужньо став на захист України та міста Маріуполь.

24 лютого – «У мене два дні як у кіно, можна або книгу писати або фільм знімати. Стихне - зателефоную.»

26 лютого - «За 5 днів спав годин 10. Навіть не знаю, що тобі розповісти, зараз багато завдань, які швидко міняться. Новини не читаю, немає часу. В цілому все нормально.»

Перші тижні ти допомагав пораненим бійцям.13 березня - «Друже, я нормально, зв'язку в місті немає. Та всього міста немає. Ми їх не пускаємо в середину, а вони нас криють артилерією. Війна йде повним ходом, інших новин не маю.»

20 березня - «Тут пекло.»

22 березня - «Я нормально. Вчора мій розрахунок знищив ворожий катер. Вони наступають з усіх напрямів. Ми тут одні, допомоги немає, але ми наносимо їм ураження в рази більше.»

Квітень 2022 – евакуція чи бій? Вибір для тебе виявився очевидний - завдяки твоєму героїзму вдалось евакуювати поранених та мирних жителів на Азовсталь.

Ти не боявся смерті. «Коли ми є, смерті ще немає, а коли настає смерть - нас вже нема» - твої слова, повторені за Епікуром. Ти стверджував, що боятись треба жалюгідного життя, а не смерті.

Твій подвиг в історії навіки – разом з нашою пам’яттю, повагою, вдячністю, гордістю!»

Відповідно до Указу Президента України №343/2022 За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі ГУБАРЄВ Дмитро Валерійович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Друзі та одногрупники Дмитра